Правдива історія про шиття новорічних костюмів, і про любов!
Ніякий інший свято так бурхливо і весело не святкується, як Новий рік.
Адже це самий довгожданий з усіх свят!
Ми готуємося до його приходу: складаємо меню святкового столу, шиємо для себе шикарні вбрання, прибираємо будинок.
Передсвяткова суєта, сяючі гірлянди, запах свіжої хвої та снують по місту підвипивші Діди Морози - все це незмінні атрибути Нового року.
Як і тверда віра в те, що в новорічну ніч обов'язково станеться диво!
Моя історія - лише підтвердження того, що в чудо треба вірити.
Наш 10 клас був дуже дружним класом. Всі добрі справи, і не дуже, ми робили спільно.
Новорічні свята намагалися проводити разом, навіть коли закінчили школу. Багато хто приходив вже зі своїми половинками.
Цей рік був особливим: по-перше - минуло 10 років, як ми продзвенів наш прощальний шкільний дзвінок, друге - приїхала наша однокласниця Соня - моя найкраща подруга, з якою ми не бачилися після закінчення школи.
Вона багато років жила в Штатах. Про приїзд Соні знали тільки я та мій чоловік, тому вирішили зробити всім однокласникам сюрприз.
Я, як справжній масовик-витівник, написала сценарій свята. Як тут без Діда Мороза і Снігуроньки! Без коливання ролі були віддані чоловікові і Соні.
Залишилося тільки зшити для Діда Мороза та Снігуроньки належні новорічні костюми.
З костюмом Діда Мороза проблем не було: мій червоний атласний халат став кожухом. А вуса, борода і ковпак були зроблені за годину.
А ось з другим костюмом треба було повозитися. Швиденько намалювала ескіз, зробила викрійку костюма Снігуроньки і взялася за шитво. Часу залишилося - всього нічого. А тут, як на зло, захворіла дочка. Вже не до шиття.
І раптом я згадала про своє весільне плаття, яке вже багато років висіло в шафі. У Соньки, на відміну від мене, фігура збереглася дівоча. Зрозуміло, дівчинка не заміжня, всякі там американські аеробіки і дієти зробили свою добру справу - від випускниці не відрізниш.
Приміряли плаття - наречена, просто чудо! «Ой, Соня, на щастя це» - сміявся мій чоловік. Хто б міг подумати, що воно так близько.
У сусідки позичила білу песцеву шапку й комір. Все було готове, ні тканина, ні викрійка костюма Снігуроньки вже не знадобилися.
Свято вийшло, як у старі добрі часи, гуляли до самого ранку. А вранці вирішили провідати нашого однокласника Олега, якого грип уклав в ліжко. Олег з Сонею ще з дитинства вели «холодну війну» і нам дуже часто доводилося їх мирити. Соня спочатку затявся, але який Дід Мороз без Снігуроньки!
До вибору новорічних костюмів варто підійти так само відповідально, як до вибору ялинки!
Подзвонили в двері, Дід Мороз і Снігуронька заспівали колядку. І тут сталося щось дивне: Олег застиг, як у німому кіно, став червоніше щік Діда Мороза, на які ми не пошкодували Сониній помади.
Прийшовши до тями, він запросив нас у будинок.
А через тиждень Соня повідомила, що виходить заміж за Олега, і у нас буде привід зібратися знову - на їх весіллі!
Новорічного вам пошиття!
Оксана П. спеціально для odensa-sama.ru